Viter - Марічка

Скільки б раз зозуля не кувала
Як би ти мене з під шкіри знала
Ти мене про очі б не питала
Що з’їдає душу добре б знала

З’їла мені, Душу мені

Весна, і жодна птаха не співає
Знову прийшла Весна
Гостро прийшла Весна

Весна, і сонце в небі вже не сяє
Знову прийшла Весна
Темно у день - Весна

Скільки б раз мене не обіймала
Ти б мене ніколи не впіймала
Терпне тіло і морозить душу
В чорне коло знов пірнати мушу

З’їла мені, Душу мені

Весна, і жодна птаха не співає
Знову прийшла Весна
Гостро прийшла Весна

Скільки б раз зозуля не кувала
Як би ти мене з під шкіри знала
Ти мене про очі б не питала
Ти б зі мною поруч не лежала…

Весна, і жодна птаха не співає
Знову прийшла Весна
Гостро прийшла Весна Открыть страницу с текстом

Вітер, вітер

В хмарах віє
Не впіймать
Серце гріє
Гори сплять

Вітер, вітер

Обіймає
Не пуска
Рук не має
Та здійма

Вітер, вітер

Вириває
Із корінням
Пригинає
Дуновінням

Вітер, вітер

В хмарах віє
Не впіймать
Серце гріє
Гори сплять Открыть страницу с текстом

Я любив в лісах блукати
Ти ж любила в лісі спати
Я ходив вовків стріляти
Ти ж ходила їх годувати

Гори, доли, полонини
Гори, доли, дві хатини
Гори, доли, в одній я
В другій кохана моя

В мене хата смерекова
В неї чорна та дубова
В мне – на крутій горі
В неї – у сирій землі

Сонце як зійде у гору
Я веду отари в поле
Місяць як виходить ясний
З хати ти виходиш красна

Гори, доли, полонини
Гори, доли, дві хатини
Гори, доли, в одній я
В другій кохана моя

Біла шкіра, чорна кров
Палка вовчая любов
Біла шкіра, чорні квіти
Усю ніч ти будеш вити

Гори, доли, полонини
Гори, доли, дві хатини
Гори, доли, в одній я
В другій кохана моя Открыть страницу с текстом

Тихо ліс росте
Швидко птах живе
В ту ніч
В ту ніч

Тихо плаче ніж
"Швидко," каже, "ріж..."
В ту ніч
В ту ніч

Вітер летить високо...
Тіло пливе глибоко...

Нишком дух забрав
Лихо покарав
В ту ніч
В ту ніч

Навіки згубив
Кого так любив
В ту ніч
В мокру ніч

Вітер летить високо...
Тіло пливе глибоко...
Красуне моя,
Пірнатимеш до дна...

Довго жалкував
У воду що сховав
В ту ніч
В ту ніч

Твій невірний стан
Був у нім хлоп і пан…
В ту ніч
І в кожну ніч

Вітер летить високо...
Тіло пливе глибоко...
Красуне моя,
Пірнатимеш до дна...

Я не хочу більше знати,
Що пішла ти у воду спати
Я не хочу більше знати...
Ти любиш глибоко...

Вітер летить високо...
Тіло пливе глибоко...
Красуне моя,
Пірнатимеш до дна... Открыть страницу с текстом

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба. Открыть страницу с текстом

Сонце встало над горою
Люто взялися за зброю
Поле стало оранжовим
По зимі чи всі здорові?

Та не довго танув іній
Небо стало біло синім
Плакали і посміхались
Один одного цурались.

День з’їв день
І наступний день з’їв день

Ти мене не запитаєш
Бо не знаю що казати
Ти мене не покохаєш
Бо не маю чим кохати

Ти вдягни на мене шори
Щоб було чим вкрити очі
Духу бо мені забракло
Щоб побачити що хочу

День з’їв день
І наступний день з’їв день

Я заграю ті на лірі
Що заплаче мов дитя
Бо я бідний і нещасний
Сучка - доленька моя!

І тепер не видно цвіту
Все є чорне мов зола
І тепер не видно світу
Краще сліпого нема...

День з’їв день Открыть страницу с текстом

Плавай рибко у відрі
В моря краплі кораблі
В краплі душу не втопити
Що ж, а значить будеш жити

В клітці добре солов’ю
Пісню тягне він свою
Світ за очі не літає
Та нікого не кохає

А для вогню
Нема слова «не спалю»
В її серці довго він блукав
Теж нікого не кохав

Я сьогодні вийду з хати
Зірки з неба полохати
З скель їх добре досягати
Як сьогодні темно у гаю…

А для вогню
Нема слова «не спалю»
В її серці довго він блукав
Теж нікого не кохав

Вітри воджу
За вузда взяв
Взяв, осідлав
Та вниз упав

Вітри воджу
Небо в уздах
Стрімко вниз літав
Землю цілував

А для вогню
Нема слова «не спалю»
В її серці довго він блукав
Теж нікого не кохав Открыть страницу с текстом

Полум’ям згорала
Спала на плечі
Чи зола чи сім'я
Проросло вночі

Кожен день зростало
Їло твою кров
Та коли ж у серці в тебе
З’явиться любов?

Крига, крига –
В серці лід
Крига, крига –
В лоні плід
Крига, крига –
"Краще вити,
Ніж в болоті народити,
Між убогими тужити"

Принесла на ганок,
Тихо вколихала
Потім від чужої хати
По снігу тікала

Крига, крига –
В серці лід
Крига, крига –
В лоні плід
Крига, крига –
"Краще вити,
Ніж в болоті народити,
Між убогими тужити"

Сниться вночі
Мариш у день
На снігу той слід
Де сховала послід

Крига, крига –
В серці лід
Крига, крига –
В лоні плід
Крига, крига –
"Краще вити,
Ніж в болоті народити,
Між убогими тужити" Открыть страницу с текстом

Ой, яка ти гарна
Ой, яка ти слічна
Ой, яка ти пишна
Як би я ті хтів!…

Марічка!

Ой, яка ти гарна
Ой, яка ти слічна
Ой, яка ти пишна
Як би я ті мав!…

Марічка!

Як би я ті хтів,
Як би я ті мав,
Довго б не чекав,
Довго б не питав

Як би я ті хтів,
Як би я ті мав,
Довго б не чекав,
Коня б розгнуздав…

Як би я ті хтів,
Як би я ті мав,
Довго б не чекав,
Коня б розгнуздав…

Як би я ті хтів,
Як би я ті мав,
За коси б тримав
Та землю б орав

Марічка! Открыть страницу с текстом

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.

Сядемо у купочці тут під калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

Ніч така місячна, стривай
У полі не сховатись, не тікай

Гай ніби чарівний, ніби промінням всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiйосочинi
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,
Що ж то за божа краса
Зірки миготять он попід тополями —
Так одбиває роса.

Ніч така місячна, стривай
У полі не сховатись, не тікай
Вийди кохана, давай
Хоч на хвилиноньку в гай

Ти не лякайся, що свої нiженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках віднесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,
Тепло — нiвiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ніч така місячна, стривай
У полі не сховатись, не тікай
Вийди кохана, давай
Хоч на хвилиноньку в гай Открыть страницу с текстом