Severoth - Гроза (Storm)

Самотністю років тече
Блискавицями днів і життів
Вриваючись, Стихію несе
Крилатим вітром, сивим дощем

Не знаючи спокою, хмари пливуть
Несуть із собою думки всіх часів
Я бачив, як гинуть вони
У вирі стихії, в тремтінні землі

І змиє темні відблиски вона
Наче й не було тих днів і життів
Нестримною силою палає Гроза
Вітрами блукає в темних лісах...

Холодними стежками лісу
В гілках засинаючих тіней
Де вітер не ходить вільно
Де сонця не сяє промінь

Орнаментом вічної туги
Сплелися коріння прадавні
В темних похмурих горах
В чорних туманних хащах

І очі твої закривають
Величні дерева древні
І листя в останній танок
Проводжають...

Розправивши крила
Крізь вітер вогкий
Летять птахи в імлистім небі
І забирають з собою сонце
Таке далеке...
Таке холодне...

Останній промінь на землю ляже
Колюча завія охопить узгір'я
Ранковими краплями дощ поглине
Із першим снігом...
З останнім листям...

З ранковим туманом
З небес сивим схилом
Летять птахи в імлистім небі
І забирають з собою сонце
Останній промінь...
Останнє листя...

Мереживом літ, тенетами днів
В холодних зірках застигає
Яскравим промінням темних ночей
Голе каміння осяє

Там, де блакитні примари
Одвічне коріння ховають
В незвіданих надрах часів
Де голоси замовкають

Я буду блукати, торкатись до тіней
Крізь гілки думок
На шляху в Потойбіччя
І шлях мій, завдовжки у вічність
Застигне назавжди
В нічному багатті