Lost Ancestry - Попереду Лише Порожнеча

Народжені імлистою темрявою,
Батьки не давали нам імен.
Туман впав над багряною травою,
Закриваючи ядовитий терен.

Існуючи лиш крижаними ночами,
Ми не мали дожити наступного дня
Ховаючись за людьми як за щитами,
Записували пророцтва відлуння.

Останнє плем'я. Остання раса.
Ми повинні залишатися в тіні. Открыть страницу с текстом

Зігрій мене, північний вітре.
Прийми у невидиму сім'ю
Заховай мене мертвий лісе,
У вчорашнє листя, під землю.

Мороз роз'їдає мою шкіру.
Спалюючи думки про тебе.
Залишилась тільки одна зима

Моя червона лінія обірвалась.
Вона зникла разом із снігом.
Вовки приведуть мене додому.

Відвага закриває очі.
Твоя надія помре серед ночі.
Пам'ятай твій звук смерті.
Північний вітер Открыть страницу с текстом

Попереду, нарештi, порожнеча
i довгождана. Вiчнiсть пiзнаю,
даровану годиною лихою.
А бiлий свiт — без кольору i звуку,
нi форми, нi ваги, анi смаку —
розлився безберегою водою.
Цей бенкет смертi в образi життя
щасливого вiдстрашує i врочить:
устромиш ногу в воду — i помреш. Открыть страницу с текстом

Блакитний світ — як блекота,
Блакитний світ — звечірнів.
З тобою ж — тільки той і та,
і тільки те, що вірне.
Чи йми їм віри чи не йми —
вони живуть, як п’ють.
Живуть сами і ждуть сами,
сами себе кують.
А все те — хто ти, що ти сам,
а все те — ким би стати? —
Однаково: філософом
чи й до отари пастирем.
Однаковісінько. Пусте.
Живеш — і жий, і доста.
Коли ти сам собі ростеш,
і сам себе не просиш.
Бо є і зорі угорі,
і небо є вечірнє.
І є поріг, низький, як гріх,
тобі єдино вірний. Открыть страницу с текстом