Drudkh - Ореол З Сутінок (Twilight Aureole)

Їм північні вітри гудуть,
Їм сніги замітають путь,
А вони ідуть без упину,
А вони без спочину йдуть.

Їм шати залляла кров,
На шмати - їх корогов,
Та кожен, кожен із них
Смертю смерть поборов.

Їм північні вітри гудуть,
Їм сніги замітають путь,
А вони ідуть без упину,
А вони без спочину йдуть.

[Олекса Стефанович, 1933]

Багрим, недобрим колом,

Так, мов його не треба,

Так, як іще ніколи,

Сонце упало з неба.

Дням голова відтята,

Захід - кривава повідь.

Щоб море вогню залляти,

Вилили море крови.

Багато крови, багато,

Та ради не дасть огневі, -

От-от він прорве загати

І рине по всьому небі.

Пожар півнеба кривавить.

Мовчать на дзвіницях дзвони.

Ніхто не спитає навіть:

"Чом захід такий червоний?"

Багрим, недобрим колом,

Так, мов його не треба,

Так, як іще ніколи,

Сонце упало з неба.

[Олекса Стефанович, 1923]

Гримасою нудьги скривилися уста,
Всі хвилі поривань розбилися об скелі,
Лишився тільки смак: безмежжя й пустота,
Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих.

Вночі, коли важка, нестерпна темнота
Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі,
В обіймах лиш одна коханка - самота,
В розбитої душі обідранім готелі.

Вона нашіптує і мучить брязком барв,
Повій і демонів, скривавлених примар
І Мах спокусливих відьомським стилем Гойї;

І він, підвівши зір з-під хмурого чола,
Пірнав у вічний вир людських несупокоїв
В'язати китиці з кошмарних квітів зла.

[Святослав Гординський]

З румовищ і вогню свій скарб найбільший - правди,
Озлобленим богам не відданий на мсту,
Від вогнища свого відходячи, забрав ти
З собою і несеш крізь стужу і сльоту.

Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики,
Чужі слова в устах, розчавлені серця,
І зловорожий гнів - такий, як твій, великий,
Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця.

Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче,
Зривається, встає, - о добре бачиш ти! -
Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем
Високе полум'я єдиної мети.

І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці,
Твердих, як серця стук, - ти їх так довго ждав! -
Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці,
І гнівний рев стихій, і альказари слав.

[Святослав Гординський]